Педагогічне есе

 Початок...

Вчитель, викладач, педагог, майстер виробничого навчання… Скільки синонімів одного слова.

Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати викладачем, майстром виробничого навчання. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Ні. Але  доля привела мене до професійно-технічного навчального закладу, у якому багато років тому назад я сама навчалась.

Як відомо: навчальний заклад був і буде в житті кожного. Для мене особисто училище стало книгою життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду. Прийшовши на роботу в училище, я зрозуміла, що потрапила в дружнє, творче середовище, де всі викладачі, майстри виробничого навчання тобі знайомі, тому, що чотири роки навчали тебе професії. І тут я стала їх колегою…

З часом, впроваджуючи в своїй роботі інноваційні навчальні технології навчання і познайомившись з іншими інформаційними технологіями, вирішила, що кожен педагог повинен відшукати для себе і своїх учнів ті оптимальні методи навчання, які допоможуть отримувати хороші результати в опануванні професії: викладаючи виробниче навчання Операторів комп’ютерного набору особливу увагу звертати на практичну діяльність майстра виробничого навчання і учня. Змінюються умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишається головне призначення викладача – навчити людину бути людиною. Не дарма професійним кредом своєї роботи я вважаю слова Конфуція:

Те, що я чую - я забуваю, те, що бачу - я памятаю, те, що я роблю - я розумію

Ось вже дванадцятий рік я працюю в училищі з учнями. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. І я вчуся. Вчуся весь час.